"Стрес – це все, що веде організм

                                                             до швидшого старіння або   

                                                              спричиняє        хвороби»   

                                                                                                        Ганс Сельє

 

Просвітницьке заняття

з елементами тренінгу

«Профілактика стресових розладів у педагогів»

Мета:(Слайд№2)

• підвищення рівня проінформованості педагогів щодо синдрому емоційного вигорання;
• розвивати навички подолання негативних емоційних станів;
• опрацювати методи профілактики синдрому «емоційного вигорання»;
• ознайомлення вчителів із поняттям стресу, його ознаками. Дослідити стресові фактори в житті людини та знайти шляхи зменшення  їх негативного впливу. Показати важливість почуття здорового егоїзму;
• оволодіти елементарними прийомами релаксації та аутотренінгу.

Хід заняття :

Інформаційне повідомлення

      Шкільне середовище – динамічне, емоційно насичене, а часом й емоційно напружене середовище. Професія вчителя – одна із найбільш „нервових” і належить до категорії „групи ризику”. Кожному з нас на цьому нелегкому шляху потрібна допомога.

      Сьогодні на нашому занятті ми зробимо спробу виявити фактори, які впливають на розвиток наших емоційних станів, а також рівень рефлексії.

 

Розминка.

Вправа «Дорахувати до 33»

Час проведення: 15 хв.

Мета: виявити лідера в даній групі і подивитися, наскільки злагоджено може діяти група.

Матеріали: не потрібні.

Завдання учасників – дорахувати до 33. Ведучий починає рахунок, називаючи перше число, його сусід – наступне число, і далі по колу. При цьому важливо дотримуватися двох правил: числа, у запису яких є три (наприклад, 13 або 30) і числа, які діляться на три (3, 6, 9 і т. д.) вголос не вимовляються. Замість цього учасник, якому дістається таке число, повинен плеснути в долоні. Якщо хтось помиляється, рахунок починається заново з тієї людини, яка помилилася. Зазвичай групі не вдається дорахувати до 33 з першого разу.

Інформаційне повідомлення «Що таке стрес»(Слайд №3)

Здоров’я  – це стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад. Сучасне уявлення про здоров’я називають холістичним (від англ.. «whole» – цілісний). Воно враховує не лише фізичне благополуччя людини, а й інші виміри: її емоційний стан, інтелектуальний розвиток, рівень соціальності та духовності.

 Здебільшого до погіршення здоров’я призводять стреси. Стрес – нормальна реакція організму на загрозу, зміни внутрішнього стану, порушення внутрішньої рівноваги. Найбільш небезпечним  для життєдіяльності організму є хронічний стрес, який характеризується постійним порушенням внутрішньої рівноваги. Симптоми хронічного стресу: порушення пам’яті і концентрації уваги, безсоння, депресія, відчуття провини. Наслідки – головний біль, псоріаз, випадіння волосся, підвищений тиск, серцеві хвороби,

Стресостійкість обумовлена кількома причинами:

В сучасному світі сформувалась загрозлива тенденція до посилення ролі стресових чинників середовища як фактора, що порушує здоров’я. До 90% усіх захворювань людини в тій чи іншій мірі пов’язані зі стресом.

В скарбниці людства накопичено багато профілактичних технік, оволодіння якими стало можливим завдяки стресменеджменту.

Перше положення детермінує необхідність боротьби зі стресом, друге – обумовлює можливість його ефективної профілактики.

Треба звернути увагу на те, що не завжди і не всі стреси бувають негативними. В деякій мірі вони навіть корисні, бо відіграють мобілізуючу роль і допомагають людині пристосуватися до змінних умов. Нормативні стреси не травмують психіку, а спонукають людину до осмислення ситуації, особистісного зросту. Вони мають пізнавальну цінність. Слово стрес (від англ.. – "натиск") – це сукупність захисних фізіологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих чинників (стресорів).

Анкета на визначення рівня стресостійкості педагога(Слайд№4)

Інструкція: дайте відповідь «Так» чи «Ні»

1. Чи часто відчуваєте що дуже втомилися і не здатні реагувати на увагу з боку оточення?
2. Чи дратуєтеся через дрібниці?
3. Чи відчували Ви, що втомилися після відпустки (вихідних) більше, ніж до неї?
4. Чи відчували Ви, що після робочого дня у Вас німіє шия, м’язи плечей «ниють», а в спині – тупий біль?
5. Чи болить у Вас голова через конфлікти в сім’ї?
6. Чи призводять конфлікти до порушення травлення?
7. Чи хочеться Вам іноді плакати?
8. Чи схильні Ви до астми ? Чи дають вони про себе знати, коли Ви емоційно засмучені?
9. Чи доводилось Вам відчувати раптові напади хвороби саме тоді, коли потрібно було зібрати всі сили для вирішального вчинку?
10. Чи часто Вам здається, що Ви витрачаєте багато часу на розв’язання чужих проблем і у Вас не залишається часу для себе?

Інтерпретація результатів: якщо позитивних відповідей менше 5 – високий рівень стресостійкості; більше 5 – середній рівень; більше 7-8 – низький рівень стресостійкості.

 

 

Самодопомога при гострих реакціях на стрес(Слайд№5)

Отже, ви опинилися в ситуації, коли вас мучать сильні почуття — душевний біль, злість, гнів, почуття провини, страх, тривога. У цьому випадку дуже важливо створити собі умови для того, щоб «випустити пар». Це допоможе трохи знизити напругу і зберегти душевні сили, які так потрібні в екстреній ситуації. Можна спробувати один з універсальних способів:

• Займіться фізичною працею: переставляйте меблі, прибирайте, працюйте в саду.

• Зробіть зарядку, зробіть пробіжку або просто пройдіться в середньому темпі.

• Прийміть контрастний душ.

• Покричіть, потупайте ногами, розбийте непотрібний посуд і т. д.

• Дайте волю сльозам, поділіться своїми переживаннями з людьми, яким ви можете довіряти.

 

Перегляд відеоролика «14 способов для снятия стресса»

 

• Я пропоную вам зробити деякі вправи для зняття стресу

 

ПРАКТИКА(Слайд№6)

Дихальні вправи на розслаблення

1. «Вгору по веселці»

Пропонуємо учасникам встати в коло, закрити очі. Роблячи глибокий вдих уявіть, що, вдихаючи, ви підіймаєтеся вгору по веселці, а видихаючи з'їжджаєте з неї, як з гірки. Причому робимо вдих носом, а видих ротом. Повторити 3 рази.

 Потім вправа повторюється з відкритими очима, причому кількість повторень збільшується до 7.

Модифікація: при вдиху стискайте кулаки, пальці ніг, напружуйте все тіло, При видиху – розслабляйтеся.

         2. Дихальні вправи

1.Подихати в довжину – 5р.

2. Подихати в ширину (в боки)– 5р. Можна допомагати руками

4. Подихати в глибину (животом вперед і стиснути) – 5р. Можна допомагати руками

Це діагностична вправа. Кому як дихалося легше?

1. У довжину – люди стійкі, упевнені в собі, з гарною самооцінкою, дотримуються ієрархії у відносинах з людьми.

2. Завширшки – люди з комунікативним характером, контактують з рівноцінними собі, бачать перспективу, чуттєві.

 3. У глибину – люди діяльні, переважають чоловічі риси характеру

- Давайте з вами переглянемо мультфільм і зробимо висновки.

Перегляд мультфільму про кроленя і баранчика – 4хв. 30 сек.

Кролень виконує роль психолога. Головне завдання кроленя – поставити на місце мізки. Поки є кролени – надія живе.

                                                                         

«Інформаційне повідомлення «Синдром «емоційного вигорання»(Слайд№7)

Дійсно, щоденна робота педагога є досить великим навантаження на психіку, тому що увесь час перед ним стоять нові й складні завдання, без часу на обміркування або розрахунку найбільш вдалого рішення.

Створюючи для дітей умови емоційного комфорту, турбуючись про їх здоров’я, розвиток та безпеку, педагоги буквально «згорають» на роботі, частіше за все забуваючи про свої емоції, які «тліють» і з часом перетворюються у «полум’я».

• вигорання – це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійного навантаження, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій без «розрядки» або «вивільнення» від них. Емоційне вигорання – завжди розглядається і трактується лише з негативного боку. І, звичайно, на це є конкретні причини, адже коли людина перебуває у такому стані це відбивається на виконанні нею своєї діяльності, на відносинах з колегами, дітьми і близькими людьми, приводить до емоційної і особистісної відстороненості, незадоволеності собою, слідом за чим іде тривога, дипресія і неадекватне емоційне реагування на звичайні життєві ситуації. Але не звертати увагу на позитиви, які супроводжують цей стан було б не правильно. Плюси емоційного вигорання в тому, що воно дозволяє людини економно і дозовано використовувати свої енергетичні ресурси.

Так само як вогнище поступово по­глинає поліна, професійне вигорання відбувається не одразу. Бувають ситуації, коли впродовж тривалого часу не­можливо точно сказати, що є найбільш вагомою причиною зниження якості життєдіяльності педагога. Одним із найбільш важливих пускових механізмів професійно­го вигорання є звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності.

1. Анкета на виявлення емоційного виснаження педагога(Слайд№8)

Інструкція: дайте відповідь «Так» чи «Ні»

1. Чи часто після завершення запланованої роботи думки про неї не залишають Вас?
2. Чи часто Ви незадоволені собою?
3. Чи виникає у Вас відчуття підвищеної відповідальності?
4. Чи відчуваєте постійну тривожність?
5. Чи відчуваєте прискорене серцебиття?
6. Чи скаржитесь на поганий сон?
7. Чи відчуваєте брак часу?
8. Чи відчуваєте дефіцит сили та енергії?
9. Чи маєте відчуття «загнаності у клітку»?
10. Чи виникає у Вас думка про власну неспроможність?

Інтерпретація результатів: якщо позитивних відповідей менше 5 – низький рівень емоційного виснаження; більше 5 – середній рівень; більше 7-8 – високий рівень емоційного виснаження.

 

Інформаційне повідомлення «Професія вчителя – одна з найбільш напружених і виснажливих»

Професія вчителя вважається однією з психологічно напружених і виснажливих. І на це є причини: комунікаційне навантаження, величезне емоційне напруження, поява певних «професійних деформації», соціальна незахищеність, часто складний психологічний клімат у колективі, тривале перебування на ногах...

Як наслідок, за відсутності додаткової роботи над собою, без створення певних компенсаторних механізмів, простежується неминуче збільшення психосоматичних захворювань, на основі яких розвиваються всі інші. Це призводить до того, що до 40—45 років мало хто з учителів може похвалитися своїм здоров'ям.

І справді, з'являється бажання «пожаліти цього бідолашного вчителя». Та найгірше, коли таке бажання з'являється в нього самого. Бо саме незадоволеність собою, своєю діяльністю, її наслідками є головною суб'єктивною причиною психологічного неблагополуччя.

Пам'ятайте: якщо не можете змінити ситуацію, змініть своє ставлення до неї!(Слайд№9)

Можливо, саме цей вислів є рецептом психологічного благополуччя не тільки вчителя, а й будь-якої людини взагалі. Навіть і в особистому, і в професійному житті бувають ситуації, які не можна виправити, їх потрібно пережити, щоб жити.

Притча «Вирішення проблем»

Професор взяв у руки склянку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів: Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?В аудиторії жваво зашепотіли.

-Приблизно 200 грамів! Ні, грамів 300, мабуть! А може і всі500,– лунали відповіді.

- Я справді не знаю точно, доки не зважу її. Але зараз це не потрібно. Моє питання ось яке: що трапиться, якщо я буду тактримати склянку протягом декількох хвилин?

-Нічого!

-Справді, нічого страшного не трапиться, –відповівпрофесор.А що буде, якщо я триматиму цю склянку навитягнутій руці, наприклад, дві години?

-Ваша рука почне боліти.

- А якщо цілий день?

-Ваша рука оніміє, у вас буде сильне м’язове напруження. Можливо, навіть доведеться їхати в лікарню, –сказав один зі студентів.

- Як, по-вашому, вага склянки зміниться від того, що я їїцілий день буду тримати?

-Ні! – розгублено відповіли студенти.

- А що потрібно робити, щоб все це виправити?

-Просто поставте склянку на стіл, –весело сказав одинстудент.

-Звісно! – радісно відповів професор. –Так ми і робимо з усіма життєвими труднощами. Подумайте про яку-небудь проблемукілька хвилин, і вона виявиться поруч із вами. Подумайте пронеїкілька годин, і вона почне вас засмоктувати, як трясовина. Якщобудете думати цілий день, вона вас паралізує. Можна думати пропроблему, але, як правило, це ні до чого не призводить. Її вага не зменшиться. Впоратися з проблемою дозволяє тільки дія. Вирішуйїї або відклади вбік.Немає сенсу носити на душі важкі камені.

 

Вправа « Уяви та домалюй » (Слайд№10)

Психолог : Наш мозок здатний продукувати думки, які мають величезний потенціал. Це енергія, яка може впливати на наше здоров'я. Що інтенсивніша думка, то більша енергія. Існують оптимістичні думки, які несуть надію, а також думки, насичені ненавистю, злобливі, думки великої руйнівної сили. Переповнюючи нашу свідомість, останні сприяють нагнітанню емоційного дискомфорту.

Як ми можемо припинити цей процес? Як зупинити негативний внутрішній діалог? Для цього я пропоную вам засвоїти техніку зупинки поганих думок. Під час правильного виконання цієї техніки ви змістите увагу з потоку негативних думок, порушуючи їх вплив і нормалізуючи свій стан.

Пропоную таке:

1. Перемістіть свою увагу назовні, тобто спрямуйте її на зовнішні об'єкти, звуки, відчуття.

2.Переміщуючи увагу, перелічіть усе, що сприймаєте: я бачу.., я чую.., я відчуваю...

3.Просто відпустіть свою увагу в режим вільного польоту, споглядайте навколишній світ у всьому його розмаїтті… Зверніть увагу, те що ви нічого не можете вдіяти — це лише ваш спогад. Саме ваш і саме спогад, а не спостереження.

Щоб переконатися в цьому дозвольте собі побешкетувати :

Соц. пед : уявіть людину, яку вам неприємно згадувати.

Тепер подумки домалюйте їй котячі вуса й вуха віслюка.

-      Як вона вам тепер? Що ви відчуваєте ?

- А  ще   можна  приміряти   короткі   штанці,   як  у  Карлсона.   Можна  з пропелером.Натисніть на ґудзик - кнопку—і людина злетить на дах.

Ваша психіка — чудовий прилад, її зараз люблять порівнювати з комп'ютером, адже він може не тільки викликати негативні емоції, а й усувати їх.

Виберіть спогад з неприємним об'єктом.

Що може зробити ваш «комп'ютер»:

— змінити розміри цього об'єкта;

— змінити його форму;

— перефарбувати в будь-які кольори й нанести візерунок;

— нерухомий образ можна змусити рухатись (раз — і той , хто вам дошкуляє, починає вальсувати);

— створити звукові ефекти (змусити їх шепотіти, свистіти).

Інакше кажучи, ваші спогади про подію, яка вас травмує, — це лише картина у вашій свідомості. І ви можете змінити в цій картині все, що захочете і як вам захочеться. Внаслідок цього зміниться й ваш психологічний стан.

• • Давайте з вами трішечки психічно розвантажимося

Вправа «Австралійський дощ»(Слайд № 11)

Мета: психологічне розвантаження учасників.

Інструкція. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви передаватимете мої рухи. Тільки-но вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

— В Австралії здійнявся вітер. (Ведучий потирає долоні.)

— Починає крапати дощ. (Клацання пальцями.)

— Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

— Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

—А ось град, справжня буря. (Тупіт ногами.)

— Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

— Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях.)

— Краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

— Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

— Сонце! (Руки догори)

 

• • Зараз я вам пропоную емоційно відпочити і погуляти по весняному яблуневому саду 

Релаксаційна вправа «Подорож»(Слайд№12)

Мета:емоційний відпочинок, усвідомлення своїх проблем і їх подолання, отримання позитивних емоцій.

Інструкція:учасникам пропонується зайняти зручне положення, заплющити очі, розслабитися.

Ведучий під спокійний музичний супровід говорить:

«Уявіть, що ви входите у весняний яблуневий сад, повільнойдете алеєю, вдихаючи з насолодою аромат ніжних блідо- рожевих квітів. Вузькою стежкою ви підходите до хвіртки, відчиняєте її іпотрапляєте на чудову зелену галявину. М’яка трава похитується, приємно дзижчать комахи, вітерець легко дмухає вам у обличчя, ваше волосся розлітається… перед вами з’являєтьсяозеро… вода прозора та срібляста. Ви повільно йдете берегомуздовж грайливого струмочка, підходите до водоспаду. Ви входите в нього, і сяючі струмені очищують вас, наповнюючи силою й енергією.

За водоспадом грот. Тихий, затишний, у ньому ви залишаєтесь один на один із собою (пауза).А тепер настав час повертатися.Подумки пройдіть увесь свій шлях у зворотному напрямку, вийдіть із яблуневого саду та тільки тоді розплющіть очі»

 

Підсумок

Перегляд відео «Цінуйте кожну секунду» (Слайд№13)

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи іншанеприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. Нажаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме! Правильно плануйте свій час:

— 8 год. – повноцінний здоровий сон

— 8 год. – робота

— 8 год. – активний відпочинок

Чому люди так рідко радіють? Тому що втратили здатність вірити і надіятися. Тому що переповнені знаннями? Знайдіть радість в собі – і вона поверне вам сонячну погоду. Посміхніться – і до Вас повернеться безтурботна юність. Вдихніть на повні груди – і Вас наповне любов та надія. Відкрийте серце Ангелу Радості і тій радості, що огорта Вас з усіх сторін.

На перший погляд  все,  що ми сьогодні робили, може здатися примітивним, але чому б не спробувати потренуватися. Опанувати себе – значить оволодіти ситуацією.

- Я хочу роздати вам  пам`ятку «Як володіти собою в стресовій ситуації»

Дякую за співпрацю!

 

 

 

Пам`ятка «Як володіти собою в стресовій ситуації»

 

Пам'ятайте : якщо не можете змінити ситуацію, змініть своє ставлення до неї!

Існують 2 рівні роботи зі стресом:

— швидка антистресова допомога, коли ми вже перебуваємо під впливом негативних переживань і, не піддаючись їм, намагаємося довільно змінити фізіологічні параметри діяльності свого організму, в такий спосіб зменшуючи негативні наслідки впливу;

—           профілактика стресу, коли ми спеціально готуємо свій організм до розв'язання можливих проблем, що потребують емоційних витрат або змінюємо ставлення до критичної ситуації, яка вже відбулася, запобігаючи
розвитку негативних переживань.

Уявіть, що ви перебуваєте під владою стресу. В такому стані дуже складно змусити себе сформувати інше ставлення до будь-якої проблемної ситуації й конструктивно подолати її.

Ефективним буде використання алгоритму швидкої антистресової допомоги:

• довільно змініть деякі свої фізіологічні параметри (це і є емоційною само­регуляцією);
• спрямуйте свої думки в позитивне русло.

Існують базові техніки саморегуляції:

• діагностика свого стану;
• дихальна релаксація;
• м'язова релаксація;
• техніка активування.

Техніки швидкої антистресової допомоги

Як опанувати цю техніку?

Крок 1.Ви переконані, що у вас трапиться якась ситуація з неприємними переживаннями.

Ви можете:

• або тремтіти в передчутті;
• або поставити собі запитання: «Що саме мене так лякає?», максимально окресливши свої побоювання. Запитайте: «А що справді жахливого може зі мною трапитись?»

 — Вас віддадуть на сніданок крокодилам?

— Вас четвертують?

 — Вам нічого буде їсти?

 — Ви залишитесь без даху над головою й замерзнете серед степу?

Тоді запитайте себе, на підставі чого ви дійшли висновку про те, що на вас чекають серйозні неприємності. Чи не витівки фантазії це?

Крок 2. Для цього поставте собі запитання: «Що поганого може трапитись?» Якщо з'явилось безліч незрозумілих, але вкрай неприємних відчуттів і припущень, знову поверніться до кроку 1.

Продовжуйте:

а)           на рівні образів: уявіть, що побачите в цій ситуації. Наприклад, осудливий погляд, готовий спопелити, перетворити на жменьку попелу! Уявили? Чудово. Йдемо далі;

б)           на рівні звуків: запитайте себе: «Що я чую?», наприклад, сказали таке, що тепер життя не має сенсу, я — ніхто тощо. Почули? Чудово. Йдемо далі;

в)            на рівні відчуттів відчуйте: «Що я відчуваю в цій ситуації?», наприклад: червонію, блідну, тремчу, вкриваюся потом, серце зупинилося, зомліваю!

Відчули? Чудово! Ваші насичені відчуття—це критерій правильної роботи. Тепер, якщо ви все це відчули по-справжньому й вам так погано, що здається — це кінець, переходимо до наступного етапу.

Крок 3. Заспокойтеся! Зробіть вдих (2 с), паузу (2с), видих (3с).

І серце б'ється (хоч і швидше), і всі частинки тіла на місці. Як це не дивно, ви все ще живі!

Крок 4. Після того, як ви максимально повно уявили можливу неприємну подію, виконайте 1 або краще декілька варіантів її подолання.

Тепер дуже ретельно продумайте (можете записати ваші припущення):

— що ж мені насправді загрожує;

— наскільки передбачувана загроза несумісна з подальшим життям;

• як саме цю ситуацію можна нейтралізувати або подолати (з особистого досвіду чи досвіду інших людей).

Вправа «Дзеркало»

Спробуйте сісти перед дзеркалом та проговорити вголос свою проблему. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою програму вголос, ви дістанетесь кореня своїх проблем і знайдете вихід із ситуації.

 

Вправа «Лист самому собі»

Сядьте зручно, візьміть аркуш і ручку